Гло­баль­не по­тепління

  

Скуль­пту­ра Ми­кити Зігу­ри «Гло­баль­не по­тепління» є яс­кра­вим візу­аль­ним на­гаду­ван­ням про наслідки кліма­тич­них змін, що охоп­лю­ють на­шу пла­нету. Це мис­тець­ке вис­ловлю­ван­ня відси­лає до те­зи, що світ не мо­же за­лиша­тися бай­ду­жим пе­ред заг­ро­зою змін, які де­далі біль­ше впли­ва­ють на ко­жен ас­пект на­шого жит­тя. Ми пос­ту­пово втра­чаємо гар­монію з при­родою, не­щад­но вис­на­жу­ючи ре­сур­си Землі. Од­нак людс­тво має здатність відно­вити цей зв’язок, пе­рет­во­рю­ючи світ на квіту­чий сад. Навіть нез­начний вчи­нок мо­же ста­ти рушієм змін, що ве­де до глиб­шо­го пе­ре­ос­мислен­ня влас­них дій. Ли­ше після ро­боти над со­бою та влас­ним світог­ля­дом мож­на спо­жити пло­ди, що є квінте­сенцією всь­ого.

 

Сь­огодні людс­тво пос­тає пе­ред серй­оз­ним вик­ли­ком гло­баль­но­го по­тепління, наслідки яко­го найвідчутніші в пев­них регіонах пла­нети. На тем­пе­ратур­них кар­тах ці ділян­ки па­ла­ють яс­кра­вим чер­во­ним, подібно до «га­рячих то­чок» воєнних конфліктів. Дві стиглі білі че­решні — це сим­волічне мис­тець­ке пе­ре­ос­мислен­ня цієї гло­баль­ної проб­ле­ми.

 

Поєднан­ня ес­те­тики та ху­дожньої але­горії зак­ли­кає за­мис­ли­тися над влас­ним внес­ком у цей про­цес, підштов­ху­ючи до роз­думів про ети­ку спо­живан­ня, відповідаль­не став­лення до при­роди та важ­ливість об­ду­маних дій для за­без­пе­чен­ня май­бутнь­ого.