Ро­ман Мінін «По­вер­нення в клуб»

Ми жи­вемо в дні ак­тивних світо­вих політич­них і еко­номічних пот­рясінь. Від різких рухів рвуть­ся шви в слаб­ких місцях за­конів і до­говорів гло­баль­но­го зна­чен­ня. У цих дірках соціаль­них тка­нин ого­люєть­ся устрій са­мої сис­те­ми. Вид­но неп­ристойні місця: подвійні стан­дарти, взаємо­вигідні до­мов­ле­ності з во­рога­ми, інтри­ги, змо­ви і гібрид­на вій­на на­буває зро­зумілі всім об­ри­си.

Лю­ди в наш час об'єдну­ють­ся не тіль­ки за­ради спіль­но­го май­бутнь­ого, а й про­ти всь­ого ць­ого. Об'єдну­ючись, лю­ди ство­рю­ють гро­мади, партії, клу­би.

Ме­не ду­же цікав­лять ці про­цеси. Ко­жен клуб — це ма­лень­кий світ зі своїми світог­ля­дами і пра­вила­ми. У кож­но­го клу­бу своя ієрархія і си­ла впли­ву не тіль­ки на членів клу­бу, але і на весь зовнішній світ, своя кра­са і ес­те­тика, свій міф. Доб­ре, ко­ли ти не са­мотній у своїх пог­ля­дах на нав­ко­лишній світ. Доб­ре, ко­ли є місце, де че­ка­ють тво­го по­вер­нення, і це місце біль­ше ніж бу­динок, це клуб.

Ро­ман Мінін