Ми­кола Ма­цен­ко «Не­офольк»

Ми­кола Ма­цен­ко в своєму про­екті "Не­офольк", що на­родив­ся у виг­ляді інтуїтив­но­го імпуль­су, звер­таєть­ся до фун­да­мен­таль­ної струк­ту­ри на­род­но­го мис­тец­тва, сак­раль­ної і об'єдну­ючої. Пе­ре­ос­мислю­ючи фоль­клор, ху­дож­ник інтер­пре­тує ат­ри­бути національ­но­го бут­тя, ак­ту­алізує гли­бинні плас­ти ко­лек­тивної свідо­мості, що ле­жать на­бага­то глиб­ше по­нят­тя "національ­но­го". Мис­тец­тво тут вис­ту­пає од­ним з най­важ­ливіших інстру­ментів у по­шуку влас­ної іден­тичності, по­зиції індивіда і спіль­но­ти в гло­бальній сис­темі ко­ор­ди­нат.

"На­род­не мис­тец­тво ду­же прос­те і зро­зуміле. Во­но сприй­маєть­ся на пер­винно­му рівні і не ви­магає по­яс­нень. Цей про­ект не є спро­бою адап­ту­вати ста­рови­ну до су­час­ності. Це де­монс­трація ав­тентич­ності не як ар­хаїки, а як ак­ту­аль­но­го мис­тец­тва в по­тоці без­пе­рер­вно­го твор­чо­го про­цесу на­шого на­роду ...

Бу­дучи пред­став­ни­ком на­роду, що біжить за поїздом са­мовиз­на­чив­шихся націй, плу­та­ючись у своїх нез­ручних анах­ронічних ша­рова­рах і спо­тика­ючись об істо­ричні ка­мені пе­рону, при всь­ому ба­жанні ски­нути з пле­чей важ­кий і громіздкий рюк­зак тра­дицій, не мо­жу ць­ого зро­бити, бо­ячись опи­нити­ся в поїзді без квит­ка, гро­шей і пас­порта ". (Ми­кола Ма­цен­ко)

В ме­дита­тивній серії "Не­офольк", де коль­орові варіації бу­ду­ють­ся нав­ко­ло од­но­го струк­турно­го мо­дуля, фоль­клорні мо­тиви на­бува­ють но­ву фор­му, співзвуч­ну дій­сності, тра­диційні візе­рун­ки от­ри­му­ють но­ве жит­тя, ого­ля­ючи свої по­чат­кові сен­си, які не за­лежать від ча­су, а зна­чить не мо­жуть втра­тити ак­ту­альність. У ла­конічній і в той же час ба­гатій ко­лорис­тичній мо­заїці мож­ливі безліч комбінацій, кож­на з яких, за ра­хунок об­ра­ного ат­во­ром ме­тоду ро­боти з коль­ором, виг­ля­дає гар­моній­но.

На­талія Ма­цен­ко