Ро­ман Мінін "План втечі з До­нець­кої об­ласті"

«План втечі з До­нець­кої об­ласті» ук­раїнсь­ко­го ху­дож­ни­ка Ро­мана Мініна на­гадує оп­тимістич­ну гру у «вихід з си­ту­ації, що скла­лася». Спра­ва в то­му, що До­нець­ка об­ласть, де жи­вуть і ви­добу­ва­ють вугілля шах­тарі, є, на­пев­но, найбільш деп­ре­сив­ним регіоном. Бу­дучи ро­дом з До­нець­ка, ху­дож­ник, як і ба­гато інших, був зму­шений тіка­ти з ць­ого міста.

Як наслідок цієї «втечі» на­родив­ся ху­дожній про­ект, що скла­даєть­ся з коль­оро­вих фо­тог­рафій і графічних робіт, які спи­ра­ють­ся на хрис­ти­янсь­ку іко­ног­рафію і сим­волізм. Сим­волізм до­сягає кульмінації в тек­стах на кар­ти­нах, що скла­да­ють­ся з літер ал­фавіту, при­дума­ного ав­то­ром з ме­тою за­сек­ре­тити влас­ний план.

Та­ким чи­ном, Ро­ман Мінін не тіль­ки на­тякає на те, що до­нець­ко­го мо­же зро­зуміти тіль­ки до­нець­кий, але і за­хищаєть­ся від цен­зу­ри, яка спро­воку­вала зак­риття й­ого вис­тавки в До­нець­ку в 2008 році.

Од­нак ме­тафо­ру втечі, яка чер­во­ною нит­кою про­ходить крізь про­ект Ро­мана Мініна «План втечі з До­нець­кої об­ласті» вар­то сприй­ма­ти більш ши­роко, не ли­ше як вте­ча з од­но­го місця в інше в по­шуках кра­щого жит­тя, але і як ме­тафо­ру не­мож­ли­вості втечі від са­мого се­бе.

Сергій Кан­це­дал, 2011

Ми­нуло дос­татньо ча­су від мо­мен­ту на­род­ження цієї кар­ти­ни-кон­цепції «План втечі з До­нець­кої об­ласті» щоб ви­корис­то­ву­ючи точ­ку 2011 і точ­ку 2017 у нас вий­шло па­ралак­сне ба­чен­ня про­цесів, що відбу­ва­ють­ся на Дон­басі. Це роз­ши­рює світог­ляд.

За­раз я ро­зумію, що втек­ти мож­на. Складніше по­вер­ну­тися і зміни­ти все там, звідки втік. Цей про­цес зай­ме ще біль­ше ча­су. А творіння ху­дож­ників мов­чать. Во­ни не ко­лишуть стадіони і не зри­ва­ють бур­хли­вих овацій. Во­ни пра­цю­ють повіль­но. Як радіо­ак­тивні ізо­топи ма­ють свій період напівроз­па­ду, так і кар­ти­ни з гли­боким змістом ма­ють свій період напівусвідом­лення в суспіль­стві.

Період напівро­зуміння цієї кар­ти­ни приб­лизно 5 років. За цей час кіль­ка лю­дей пе­реве­ло мій шрифт і пи­сали мені лис­ти на нь­ому. У кар­ти­ни з'явив­ся свій фан-клуб. Я по­казу­вав цю ком­по­зицію в ба­гать­ох місцях. Але оскіль­ки це ескіз до мо­нумен­таль­но­го вит­во­ру, то я вва­жаю, що маю до­чека­тися та­кої мож­ли­вості, ко­ли змо­жу втіли­ти й­ого в мо­нумен­тальній техніці в гідно­му місці і розмірі. Нап­риклад в техніці вітра­жу.

В архітек­турній спо­руді має бу­ти спо­чат­ку про­дума­не місце під цю плас­тичну ба­гатофігур­ну ком­по­зицію. Тоді, я ​​бу­ду вва­жати, що я, як ху­дож­ник, довів цю ідею до кінця. Для ме­не це важ­ли­во.

Ро­ман Мінін, 2017